НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЯМ

ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ З  ГІПЕРАКТИВНОЮ ДИТИНОЮ

В організації допомоги гіперактивним дітям і іх батькам важлива активна участь вихователів та вчителів. Педагоги часто сприймають дезадаптивну поведінку дитини як прояв неслухняності, педагогічної занедбаності, що сприяє формуванню негативного ставлення до неї однолітків, чим ще більше посилюють дезадаптацію дитини. Інколи вчителі прагнуть позбутися незручного вихованця або учня, радячи батькам перевести його до іншого закладу, у відповідь батьки докладають значних зусиль, щоб втиснути своїх «особливих» дітей у рамки «норми», що зазвичай призводить лише до загострення проблеми.

Вивчення інформації про природу гіперактивності, про характер поведінки дітей з гіперактивністю, виконання низки психологічних рекомендацій дозволяє нормалізувати взаємини педагога з «важкою» дитиною та її батьками, допомагає дитині досягати більш високих результатів на заняттях, у навчанні.

Рекомендації психолога щодо організації навчальної діяльності дитини з ГРДУ

  • Дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя і мати можливість швидко звернутися до нього за допомогою у випадках виникнення труднощів. Оптимальне місце для гіперактивної дитини під час заняття – в центрі класу, навпроти дошки. Розміщення парти у середньому ряду дозволить дотриматися правил гігієни зору й одночасно уникнути відволікань на те, що відбувається за вікном. Також, не слід вдаватися до прийнятої періодичної зміни місця дитини за партою.
  • Пам’ятайте, гіперактивність – це не поведінкова проблема, не результат поганого виховання, а медичний і нейропсихологічний діагноз. Проблему гіперактивності неможливо вирішити вольовими зусиллями, авторитарними вказівками і переконаннями. Педагогічна тактика вибудовується з урахуванням того, що будь-який тиск на дитину (прийоми так званої репресивної педагогіки: «Скільки можна відволікатися!», «Зараз же дивись сюди!», «Кому кажу!» та подібні крики) підвищує збуджуваність нервової системи, погіршуючи стан дитини, та призводить до ефекту, протилежного очікуваному. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні.
  • При розмові з дитиною тримайтесь на рівні її очей, дивіться їй в очі. Використовуйте фізичний контакт в якості заохочення і зняття напруги. Дотик є сильним стимулятором для формування поведінки і розвитку навичок навчання. Доторкніться до плеча дитини, погладьте її по голові, візьміть за руку.
  • Використовуйте гнучку систему заохочень і покарань. Якщо є необхідність покарати дитину, то доцільним буде використати спокійне сидіння у певному місці після скоєння проступку.

Частіше хваліть дитину. Поріг чутливості до негативних стимулів дуже низький, тому гіперактивні діти не сприймають доган та покарань, але дуже чутливі до заохочень. Заохочуйте дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

Обов’язково оцінюйте хорошу поведінку та успіхи в навчанні, хваліть дитину, якщо вона успішно впоралась навіть з невеликим завданням. При оцінюванні роботи слід зосередити увагу на тій її частині, де дитина досягла успіху. Торкаючись питання про невиконане завдання, корисно обговорити обставини, за яких дитина могла б досягти успіху.

  • Важливе корекційне значення мають прийоми, за допомогою яких дитина навчається умінню контролювати свою навчальну роботу:
  • Навчальні завдання повинні бути конкретними та короткотривалими із залученням прийомів, які дозволяють дитині маніпулювати предметами або їх замісниками (малюнками, схемами).  
  • Давайте завдання відповідно з робочим темпом і здібностями дитини.
  • Давайте короткі і чіткі інструкції (не більше 10 слів).
  • Вчіть дитину розрізняти в поясненні завдання (інструкції) результат, який потрібно одержати, і те, в який спосіб це можна зробити.
  • Намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати.
  • На певний відрізок часу давайте лише одне завдання. Якщо завдання велике, то його треба пропонувати у вигляді послідовних частин, і періодично контролювати хід роботи над кожною частиною, вносячи необхідні корективи.
  • Знижуйте вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати відчуття успіху.
  • Створюйте ситуації успіху, в яких дитина мала б можливість проявити свої сильні сторони.
  • Завдання, які містять цілий ряд дій (прочитати оповідання, вибрати з кількох малюнків той, що відображає зміст оповідання, скласти план та переказати оповідання), повинні бути спочатку побудовані із чітким виділенням дій, а потім повторюватися при виконанні послідовно кожної або кількох дій.
  • Використовуйте в процесі навчання елементи гри, змагання. Більше давайте творчих, розвиваючих завдань і навпаки, уникайте монотонної діяльності. Рекомендується часта зміна завдань з невеликим числом питань.
  • Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу.
  • Поширення у навчальній практиці спроб привернути та утримати увагу гіперактивної дитини шляхом яскравого, емоційно насиченого викладення матеріалу, із залученням екзотичних моментів корисне лише в певних межах. Інакше увага дітей «розпилюється» сприйняттям численних деталей, які не мають прямого відношення до суті завдання.
  • Вимоги до гіперактивної дитини повинні бути чіткі, послідовні й узгоджені, а реакції на правильну або неправильну поведінку – добре передбачувані.

Суттєвий зсув у виробленні уважності досягається за умови, що дитина активно залучається до цього процесу, займається самовихованням даної навички. Велика роль тут належить роз’ясненню прийомів «входження» в роботу.

Гіперактивній дитині слід прислухатися до себе, виокремлюючи зовнішній контроль за власними діями та поведінкою у цілому («Що говорить Сашко?», «Чи згодна голова з тим, що роблять руки?» тощо). Це, зрозуміло, дуже складне завдання. Проте на практиці у складних ситуаціях цей виховний прийом спрацьовує. Це підтверджується прикладами, коли гіперактивну дитину, яка втратила самоконтроль у бійці, вдається зупинити, узявши за плечі, із звичним для неї зверненням, наприклад: «Послухай, твоя голова не згодна з тим, що роблять твої руки!»

  • Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло: під час уроку просіть їх допомогти — вимити дошку, роздати папір або зошити, полити квіти і т.д.